Гравюра періоду з зображенням відновлення церкви Успені в XVII столітті найбільш приближена до опису храму у Павла Алепського.

1653-1660 рр. Зникнення на іконографічних зображеннях стародруків бані і глави над нартексом.

1660 р. Датоване зображення собору на титулі Печерського Патерика, видання 1661 року, має характерні відмінності між його зображенням попередніх періодів – відсутня баня над нартексом центрального прясла, закомарне перекриття на північ від центральної закомари змінюється на «щипцовое» двосхилого даху.

1661 р. Видання Печерського Патерика цього року вміщує зображення собору, де просліджуються характерні зміни в архітектурі храму на період після 1660 року. До таких слід віднести – двосхиле перекриття даху над всіма закомарами, відсутність глави над нартексом і поступове формування об’єму Трьохсвятительського приділу, який своїми формами урівноважує компоицію західного фасаду, наближаючись до об’єму Предтечинської церкви.

Характерним елементом зображення собору у виданні 1661 року є поява на західному фасаді центрального прясла образу Богоматері, яку описував Павло Алепський, та невеличкої бані, що по своєму місцерозташуванню повинна бути завершенням Іоанно-Богословського приділу.

1676 р. Зміни архітектурного образу собору, що передували виданню «Огородка Марии Богородицы» 1676 року зафіксовані на зображенні західного фасаду. Це, насамперед, поява барочних і «щипцовых» фронтонів, вінчаючого карнизу поверх закомар, главок над центральною закомарою та південно – західним кутом основного об’єму, а також каплиці біля північного прясла основного об’єму. Світлові бані залишилися лише над центром храму і Іоанно-Предтечинською церквою – хрещальнею.

1677    р. Поява на зображенні собору каплички перед фасадом Предтечинської церкви.

1687 р. Пожежа цього року наносить значних втрат Успенському собору.

1690 р. Перебудова Успенського собору, що пов’язана з діяльністю Івана Мазепи.

1693 р. Згідно зображенню на титулі Акафістів, каплиці на західному фасаді об’єднуються в два рівновеликих одноярусних об’єми по обидві сторони від центрального входу. Кожний об’єм має трьохчасне членування з єдиним вінчаючим карнизом і трьома фронтончиками. Об’єм Трьохсвятительського приділу вимурований на висоту Предтеченської церкви з світловою банею і главкою. Вінчаючий карниз ламався над «щипцами» центральних прясел повторював фронтонів.

1695-1697 рр. Загальний вигляд Успенського собору, згідно іконографії стародруків цього періоду, залишався без змін. Важливим документом для історії формування зовнішнього вигляду собору є «Чертеж Киеву граду, как стоит в Московскую сторону… сделанный подполковником Ушаковым» в 1695 р. Це креслення, що цілком відповідає інформації попередніх зображень, доповнює архітектуру зі східної сторони і відтворює повний об’ємно-просторовий образ храму. Окрім цього, характерною особлиістю зображення є інформація про декоративне оформлення фасадів – розпис, імітуючий цегляну кладку, що підтверджується подальшими зображеннями із «Патерика» (1697 р.) та гравюр Тарасевича.