Процес виготовлення та монтажу каркасу включає декілька ключових етапів:

1. Проектування та розрахунки
   • Виконується детальне інженерне проектування із врахуванням особливостей будівлі, кліматичних умов та архітектурного стилю.
   • Розрахунок статичних і динамічних навантажень (снігових, вітрових, власної ваги конструкції) для вибору оптимального перерізу металевих профілів.
   • Підготовка креслень і монтажних схем для точного виготовлення кожного елемента.
2. Виготовлення металевих конструкцій
   • Виготовлення всіх деталей каркасу на виробництві згідно з кресленнями: ферм, балок, стійок, розпірок тощо.
   • Використання високоякісної сталі та антикорозійних покриттів для забезпечення довговічності.
   • Попередня підготовка зварних та болтових з’єднань для швидкого монтажу на об’єкті.
3. Підготовка будівельного майданчика
   • Перевірка стану фундаменту та несучих конструкцій будівлі.
   • Підготовка монтажного обладнання та підйомних механізмів.
   • Організація безпечної зони для монтажу великогабаритних елементів.
4. Монтаж металевого каркасу
   • Послідовна установка опорних стійок, ферм та балок відповідно до монтажних креслень.
   • З’єднання елементів за допомогою болтів, зварювання та спеціальних кріплень.
   • Вирівнювання конструкції та контроль геометрії каркасу для запобігання перекосам.
   • Додаткове зміцнення конструкцій у зонах підвищеного навантаження.
5. Антикорозійний захист та фінішні роботи
   • Нанесення захисних шарів: ґрунтовки, фарби, гідрофобних та антикорозійних покриттів.
   • Підготовка каркасу для подальшого монтажу несучих і декоративних покрівельних елементів.
   • Перевірка з’єднань і проведення фінального технічного контролю.

Металевий каркас — це надійний «скелет» даху, який забезпечує безпечну експлуатацію будівлі протягом десятиліть. Завдяки сучасним технологіям та точним інженерним розрахункам такі конструкції можуть витримувати значні навантаження, мати складну архітектурну форму та гармонійно поєднувати міцність із естетикою.

Етапи створення бронзової скульптури

1. Проєктування та ескіз
   Робота починається з обговорення ідеї: розмір, сюжет, стиль. Скульптор створює ескізи або 3D-модель, які затверджуються замовником.
2. Ліплення моделі
   Майстер формує скульптуру в пластиліні або глині — це повноцінна форма майбутнього виробу. На цьому етапі вносяться останні корективи.
3. Формування та лиття
   Після затвердження створюється форма, зазвичай із силікону чи гіпсу. Далі — етап воскової моделі: її покривають вогнетривкою масою, яка після нагріву залишає порожнину для бронзи.
4. Лиття бронзи
   Розплавлений сплав заливається у форму при температурі понад 1000 °C. Після охолодження форму розбивають, отримуючи бронзову заготовку.
5. Чеканка та шліфування
   Скульптура проходить ручну обробку — видаляються шви, додаються деталі, згладжуються поверхні.
6. Патинування та захист
   Завдяки патинам бронза набуває глибокого кольору: від золотистого до насичено-зеленого чи чорного. Завершальним етапом є нанесення захисного воску або лаку.

Індивідуальний підхід

Ми виготовляємо бронзові скульптури під замовлення для архітекторів, дизайнерів, муніципальних проєктів та приватних колекціонерів. Гарантуємо якість, довговічність і унікальність кожного виробу. Зв’язатися

На стадії розробки робочої документації в проекті виконання робіт (ПВР) розроблялись робочі креслення таких споруд та пристосувань:

–           риштувань для цегляного мурування та внутрішніх і зовнішніх опоряджувальних робіт на основі серії Е-507;

–           об’ємного тепляка;

–           опалубки склепінь собору;

–           металевих пересувних риштувань для здійснення протиаварійних заходів на існуючих стінах собору;

–           наметів для виконання позолоти на елементах бань.

Всі будівельно-монтажні роботи мали здійснюватись відповідно до БНіП III—IV- 80 – «Техніка безпеки на будівництві», також відповідно до «Правил безпеки при будівництві підземних гідротехнічних споруд», «Правил безпеки при геологорозвідувальних роботах», «Правил встановлення та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів», «Правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт» з врахуванням допоміжних заходів, розроблених проектом виконання робіт, затвердженим головним інженером будівельної організації. Робочі зони монтажних кранів мали загороджуватись легкою дерев’яною або металевою огорожею. Всі вантажопідйомні механізми та такелажні пристрої перед початком експлуатації перевірялись і випробовувались згідно з правилами «Держміськтехнагляду». Вантажопідйомні механізми, а також електричні інструменти та прилади повинні були мати надійне заземлення. Під час виконання монтаж тяжких і великогабаритних вантажів і деталей слід було дотримуватись відповідних правил, інструкцій нормативних документів. При роботі у вечірній час робочі місця, площадки складування, проходи, проїзди, сходи освітлювались, а біля місць розвантаження, піднімання конструкцій, а також в кабіні машиніста монтажного крану вивішувались інструкції з правилами подачі сигналів. При силі вітру 15 м/с, тумані, негоді, ожеледиці роботи на відкритому повітрі припинялись. Перед початком електрозварювальних робіт перевірялася справність зварювального апарату, забезпечувалась ізоляція його корпусу, зварювального проводу і електродержака, встановлювалась правильність заземлення корпусу зварювального апарату, зварних конструкцій, рубильника, а також відсутність легкозаймистих речовин біля місць зварювання.

В окремому пункті розглядалися умови збереження навколишнього середовища. Зазначалося, що прийняті “методи будівництва” не призведуть до змін в природному середовищі.

Зважаючи на те, що на стадії розробки робочої документації мало місце уточнення деяких вихідних даних, задіяних у розрахунках тривалості будівництва, було скореговано у відповідності із зазначеними змінами нормативний строк відтворення Успенського собору. Тривалість будівництва визначалась такими показниками:

–           будівельний об’єм Успенського собору складав 38 тис. м куб.;

–           проводились підготовчі та пошукові роботи;

–           влаштовувались фундаменти з буроін’єкційних паль;

–           виконувались інші види робіт з відтворення відповідно окремо розроблених графіків.

Тривалість відтворення Успенського собору з урахуванням інтерполяції та за винятком підготовчого періоду дорівнювала 22 місяці, додатково враховувалась тривалість підготовчих та науково-пошукових робіт – 12 міс. та влаштування фундаментів – 4 міс. Тривалість підготовчих і науково-пошукових робіт та влаштування фундаментів була визначена аналогічно Михайлівському Золотоверхому собору, який відтворювався в стислі строки. Загальна тривалість відтворення Успенського, собору становила:

Т = 22 + 12 + 4 = 38 міс.

У зв’язку з стислими термінами закінчення робіт визначалася необхідність одночасного виконання по всій території будівельного майданчика організаціями першочергових робіт.

Була складена відомість потреби в основних будівельних машинах, механізмах та обладнанні.

Проектом було передбачено на період виконання цегляного мурування в зимовий період влаштування об’ємного тепляка із панелей, виготовлених з металевого листа та деревоволокнистих плит, заповнених пінопластом. Конструктивні розробки тепляка та функціональна схема його роботи на соборі були вміщені в розділі проекту виробництва робіт. Крім цього, під час ведення мурувальних робіт в зимовий період було рекомендовано – застосовувати протиморозні домішки (нітріт натрію) відповідно до рекомендацій НТЛ «Конрест».

Була доказана доцільність виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій методом «термосу», застосовуючи в разі необхідності термоактивний утеплювач. Мурування стиків під час монтажу збірних залізобетонних конструкцій в зимовий період рекомендувалось виконувати з застосуванням електропрогріву.

Внутрішні тинькувальні та малярні роботи можна було виконувати тільки в теплих приміщеннях, і з цією метою в спорудах монтувались постійні системи опалення, а в разі неможливості їх влаштування встановлювались типові калорифери розроблені «Головкиївміськбудом».

Занурення двотаврових стояків кріплення земляних виробок в мерзлих ґрунтах здійснювалось в попередньо пробурені свердловини на глибину промерзання ґрунту.

Покриття і основи із асфальто-бетонних сумішей мали влаштовуватись в суху погоду. Укладання гарячих та холодних сумішей мало проводитись навесні та влітку при температурі навколишнього повітря не нижче 5°С навесні і не нижче 10°С восени, причому укладання асфальто-бетонних сумішей мало закінчуватись орієнтовно за п’ятнадцять днів до початку осінніх дощів, за винятком сумішей з активованими мінеральними матеріалами.

На період монтажу елементів бань – барабанів, маківок та хрестів – на місці крану № 1 встановлювався баштовий кран КБ-503А.2 зі стрілою 45 м, або кран КБ-674. Остаточний варіант вибору крану та схема його розміщення мала розроблятись в проекті виконання робіт після уточнення параметрів та ваги елементів бань собору.

Проектом відбудови Успенського собору були передбачені протиаварійні заходи щодо підсилення стін існуючої частини собору. Підсилення було передбачено похилими буроін’єкційними палями, а кількість, розташування і конструкція буроін’єкційних паль були розроблені фахівцями інституту «Укрпроектреставрація».

З метою забезпечення можливості буріння було передбачено влаштування індивідуальних пересувних риштувань із металоконструкцій так званої триярусної «етажерки», конструкція якої мала бути розроблена фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» на стадії проекту виконання робіт.

Монолітні залізобетонні рами-арки для підсилення стародавніх стін і розподілу навантаження від нового цегляного мурування, що знаходиться вище рівня рам-арок, мали виконуватись в дерев’яній опалубці паралельно з веденням мурування стін. Конструктивні рішення риштувань для цегляного мурування і для внутрішніх та зовнішніх опоряджувальних робіт розроблялися інститутом «Укрпроектреставрація» на основі серії Е-507 «Трубчасті безболтові риштування для цегляного мурування і опоряджувальних робіт». Цегляні та монолітні залізобетонні склепіння виконувались по суцільній дерев’яній опалубці, кружальні ферми якої мали спиратися на підсилені індивідуальні риштування.

Монтаж бань передбачалося проводити по окремих елементах: нижня баня, барабан, маківка, які виготовлялись на майданчику біля корпусу № 20. і доставляти їх в зону роботи баштових кранів автотранспортом. Встановлення хрестів мало здійснюватись з люльки для опоряджувальних робіт на спеціальній підвісці.

Зважаючи на те, що «інженерні мережі мали прокладатися по території діючого історико-культурного заповідника, роботи мали проводитись послідовно, захватками, з повним завершенням циклу робіт в межах захватки. Спочатку прокладалися мережі каналізації, згодом – водопроводу, надалі – тепломережі і наостанку – газопровідні мережі. Розподіл мереж на захватки (водопровід, тепломережі) також був показаний на аркушах ОБ-6 та ОБ-7 будгенплану. Прокладання водопроводу мало здійснюватись захватками довжиною 80-100 метрів. Зважаючи на те, що проектний водопровід в основному проходив по діючій мережі, межі захваток влаштовувались на місці колодязів. Така схема за умови закільцьованості основної траси давала можливість безперервного водопостачання споживачів. На трьох відрізках водопроводу, які не були включені до кільцевої системи, передбачалося укладання тимчасового трубопроводу на брівці траншеї.

Під час розробки проекту організації будівництва були використані:

–           матеріали археологічних досліджень, виконаних інститутом Археології АН України;

–           протокол доручень, напрацьованих під час виробничої наради 23.09.96 року про хід виконання розпорядження Президента України 27.01.96 року, за № 20/93- рп «Про першочергові заходи щодо відбудови… Успенського собору Києво-Печерської Лаври»;

–           матеріали топографічних, геологічних та гідрогеологічних досліджень, виконаних ВАТ «Київпроект»;

–           рішення про застосування будівельних матеріалів та конструкцій, способів організації будівництва та засобів механізації будівельно-монтажних робіт, погоджені з підрядною організацією, а також порядок забезпечення будівництва водою, електроенергією, парою, місцевими будівельними матеріалами;

–           зведення цегляних стін та склепінь;

–           монтаж виготовлених на окремому майданчику куполів з окремих елементів – бань, барабанів, маківок, а також монтаж хрестів;

–           влаштування покрівлі;

–           тинькувальні роботи – зовнішні та внутрішні;

–           спеціальні сантехнічні та електротехнічні роботи;

–           оздоблювальні роботи.

У технологічних схемах повинні бути вказані: методи виконання робіт: розбивка об’єкта реставрації по висоті на яруси, в плані – на захватки; розміщення машин, механізмів і шлях руху транспорту; послідовність і тривалість процесів; особливості виконання реставраційних робіт у зимових умовах та правила техніки безпеки.

Технологічна послідовність виконання робіт залежить від конструктивних особливостей пам’ятки та прийнятих методів їх проведення і повинна встановлюватись ПВР.

Розробка ПОР і ПВР згідно ДБН покладається на підрядну організацію і узгоджується з замовником, технологічні схеми – на проектні, науково-дослідні установи та науково-технологічні підрозділи реставраційної галузі.

Фахівцями АТ «Київпроект» був складений і відкоригований в 1999 році проект організації будівництва (ПОБ) Успенського собору. Проект організації будівництва складався з трьох розділів:

1. Пояснювальна записка.
2. A) Загальні дані. Характеристика умов будівництва.

Б) Підготовчий період. Будгенплани.

1. B) Потреба будівництва у відкритих складських площадках. Перевалочна база.

Г) Обґрунтування методів виконання робіт.

Д) Виконання робіт в зимовий період.

Е) Вказівки про методи виконання інструментального контролю.

Ж) Перелік спеціальних допоміжних споруд, пристосувань, пристроїв приладів, складських тимчасових споруд та мереж.

3)         Заходи з охорони праці.

І) Умови зберігання навколишнього природного середовища.

К) Обґрунтування прийнятої тривалості будівництва.

1. Додаток. Графік потреби в основних будівельних машинах та транспортних засобах.

III.      Графічна частина.

1. A) Загальні дані.

Б) Будгенплан підготовчого періоду.

1. B) Будгенплан на основний період будівництва (на 2-х аркушах).

Г) Схема розташування монтажних площадок під бурильний станок на період влаштування буро-ін’єкційних фундаментних паль.

Д) Інженерні мережі. Будгенплан (на 2-х аркушах).

Е) Інженерні мережі. Технологічні схеми виконання робіт (на 4-х аркушах).

Основними складовими органі-заційно-технологічної документації повинні бути:

–           проект організації робіт;

–           проект виконання робіт;

–           набір розроблених для даного конкретного об’єкта технологічних схем на виконання технологічних процесів;

–           заходи із забезпечення якості робіт;

–           заходи із забезпечення охорони праці та навколишнього середовища;

–           графіки виконання робіт.

Розробка організаційно-технічної документації для виконання реставраційних робіт набуває особливого значення в реставрації, що пов’язано зі значною кількістю факторів, які ускладнюють реставрацію пам’яток у порівнянні з новим будівництвом, реконструкцією або капітальним ремонтом. Основною метою складання організаційно – технічної документації для реставрації пам’яток є:

–           визначення найоптимальніших засобів виконання реставраційних робіт;

–           дотримання вимог проекту по зберіганню оригінальних первинних елементів пам’яток;

–           скорочення термінів виконання реставраційних робіт;

–           дотримання вимог охорони праці, пожежної та вибухової безпеки і охорони навколишнього середовища.

У організаційно-технічній документації основоположними є проект організації реставраційних робіт і проект виконання реставраційних робіт, які розробляються згідно з діючою нормативно-технічною документацією і з методичними рекомендаціями. Основоположним документом для розробки проекту виконання робіт є «Інструкція по розробці проектів організації будівництва і проектів проведення робіт». Проект виконання робіт розробляється з метою вирішення питань організації реставраційного процесу, а саме:

–           визначення найефективніших засобів виконання реставраційних робіт, які сприяють зниженню їх собівартості та трудомісткості;

–           скорочення тривалості реставрації пам’яток;

–           ефективного використання будівельних машин і засобів малої механізації;

–           покращення якості реставраційних робіт, тошо.

Проект виконання реставраційних робіт  повинен складатись з календарного плану, будгенплану, технологічних схем на основні види робіт, схем стропувань, короткої пояснювальної записки. У процесі ведення робіт ПВР може бути доповнений технологічною запискою і проектом встановлення риштування.

Будгенплан – це схема розташування будівлі, яка реставрується, інших існуючих на ділянці будівель та споруд, зелених насаджень, а також об’єктів будівельного господарства, розміщених на час виконання ремонтно-реставраційних робіт.

На будгенплані мають бути вказані:

–           розташування підйомно-транспортних засобів та інших будівельних машин;

–           межі небезпечних зон і зон заборони роботи цих механізмів;

–           внутрішньо будівельні проїзди, місця розвантаження матеріалів, розміщення відкритих і закритих складів, а також засоби укладання і збереження матеріалів і деталей;

–           схеми тимчасового водопостачання та електроживлення об’єкту;

–           розташування освітлювальних пристроїв;

–           розташування обладнання, пристроїв і устаткування (риштуван¬ня, ємкості, колиски);

–           розташування побутових приміщень і контори виконроба;

–           місця для паління;

–           місця встановлення щитів з протипожежним інвентарем;

–           безпечні шляхи проходу робітників по будівельному майданчику, входи в будівлю, яка реставрується;

–           шляхи проходу мешканців навко-лишніх будинків і рух пішоходів поблизу будівлі, яка реставрується.

Календарний план є основою для керівництва виробництвом. Містить достатньо повну інформацію про хід реставраційних робіт. Календарний план реставраційних робіт розробляється в графічній формі. Розробка календарного плану включає:

–           складання переліку робіт з зазначенням їх обсягів та кошторису;

–           визначення трудомісткості;

–           добір складу виконавців;

–           визначення термінів початку і закінчення робіт

Основою для розробки проекту являються:

–           Архітектурно-планувальне завдання № 870 від 12.06.96 року.

–           Реставраційне завдання від 17.01.98 року.

–           Концепція відтворення Успенського собору, затверджена 9.07.98 року.

–           Науково-дослідні роботи.

–           Ескізний проект відтворення собору, погоджений Містобудівною радою при головному архітекторі м. Києва (протокол № 191с від 2.09.98 року), Науково- методичною радою з питань охорони та реставрації пам’яток містобудування і архітектури Держбуду України (рішення № 50/7 від 30.09.98 року).

Проектом ремонтно-реставраційних робіт передбачено відтворення Успенського собору в формах XVIII ст.

Відбудову собору вести з використанням традиційних матеріалів, які забезпечують конструктивну надійність та довготривалу експлуатацію будівлі.

Науково-проектною документацією також передбачено:

–           забезпечення збереження поховань та заходи щодо впорядкування некрополю Успенського собору;

–           відновлення собору не повинно призвести до руйнації та пошкоджень інших пам’яток. Заходи з відновлення Успенського собору мають бути скореговані з відповідним зміцненням конструкцій, будівель, що розташовані неподалік, а також підземних споруд та реконструкцією інженерних комунікацій, комплексом заходів щодо збереження собору та його історичного середовища;

–           при розробці інтер’єру собору необхідно максимально використати історичні джерела, які дають можливість відтворити живопис,  іконостас та інші архітектурні елементи храму.

Розробленою Науково-реставраційною проектною документацією передбачено наступні показники: Будівельний об’єм 38000,00 м3

Площа забудови 2025 м2

Загальна площа 1879 м2

Корисна площа 1789 м2

Загальні вимоги і прийняті рішення: Відносна відмітка +/- 0.000 відповідає геодезичній відмітці 187.860.

При виконанні будівельних робіт в зимовий час, слід керуватись відповідними главами СНИП П-22-81, а також хіміко-технологічними рекомендаціями по виконанню мурувальних робіт при мінусових температурах (1-08-01).

Всі столярні і металеві вироби повинні бути замаркіровані підприємством-виробником до передачі замовнику.

Для зручності читання креслень нумерація осей і маркірування віконних і дверних прорізів прийняті загальні для всіх етапів проектування.

Для вогнебіозахисту дерев’яних конструкція, як варіант, прийняти склад:

сульфат амонія (ГОСТ 9097-82Е) – 10% діамоній фосфат (ГОСТ 8515-75) – 10% фтористий натрій (ГОСТ 2871-75) – 3% вода 77%

До виконання вогнебіозахисних робіт допускаються виконавці при наявності ліцензії по даним роботам.

На архітектурних кресленнях конструкції умовно не показані, розробку і маркіровку конструктивних елементів див. креслення КС; КД; КЖ.

Влаштування вимощення і відводу води з ділянки розроблені в проекті благоустрою.

Стік води з даху будівлі передбачений внутрістінний. Діаметр чавунних труб 250 мм.

Опалення приміщень собору повітряне. Подача повітря здійснюється по існуючим підпідлоговим каналам. Технічні приміщення знаходяться в підвалі Трапезної церкви.

Бані і завершення бань покривати мідними листами 400×400 мм в шашку.

Покрівлю основного об’єму і водозливи карнизів і підвіконників покривати олійною фарбою (окис хрому) за два рази.

Покрівля бань, завершення бань, хрести і рапіди позолочені. Позолотні роботи виконувати згідно технології позолотних робіт під час реставрації.

Пофарбування фасадів виконати атмосферостійкою фарбою з полиском ліпного декору позолотою.

Цоколь собору облицювати гранітними плитами згідно проектних рішень.

Віконні і внутрішні дверні блоки просочуються гарячою оліфою з наступним покриттям лаком «Лакмадекор» ТУ У 6-00200625 030-96.

Зовнішні металеві двері, віконні заповнення бань і фронтонів фарбувати олійною фарбою за два рази, колір по паспорту.

Декоративні накладки на металевих дверях після пофарбування лискуються позолотою.

Існуючі гранітні сходинки і підлогу солеї демонтувати, відреставрувати пошкоджені лицеві поверхні і провести укладку згідно проектних рішень (4-01-06).

Робочі креслення на основні ремонтно-реставраційні та будівельно-монтажні роботи по відновленню Успенського собору в основному були завершені.

Авторському колективу попереду стояла складна задача по розробці науково-проектної документації на оздоблення фасадів та інтер’єрів собору, проектів іконостасів і живопису.