Періоди будівництва Успенського собору

Лебединцев виділяє такі періоди будівництва Успенського собору:

1) на початок XVII ст. – одноглавий храм, біля північно-західного рогу була Іоанно-Предтеченська церква з однією банею. З північного та південного фасаду знаходились пізніші невеликі низькі прибудови-усипальниці з окремими входами, а також невисокі каплиці з двосхилими дахами біля західного фасаду;

2) після 1638 р. при Петрі Могилі – п’ятикупольний храм;

3) остання чверть XVII ст. – на південно-західному розі прибудований боковий приділ, симетричний Предтеченській церкві. Каплиці на західному фасаді замінили низькою довгою папертю на всю ширину храму;

4) усі прибудови підняті на рівень основного будівельного об’єму. На фасадах влаштовані фронтони. У верхній частині давніх північної та південної стін зроблені арочні отвори. З південного боку над боковими приділами Трьох святителів і Іоанна Богослова збудований боковий приділ святого Андрія Первозванного. З північного боку замість каплиць Єльців і Корецьких на нижньому поверсі облаштований боковий приділ в ім’я архідиякона Стефана, а на другому поверсі – боковий приділ Преображення Господнього».

Згідно сучасних досліджень, будівельна історія Успенського собору розподіляється на п’ять основних періодів, а сама історія включає такі етапи: 1073-1077 рр. –загальнобудівельні роботи;

1083-1088 рр. – оздоблення собору фресками і мозаїками;

1089 р. – освячення собору;

1080-1108 рр. – будівництво біля північно-західного кута Успенського собору каплиці в ім’я Іоанна Предтечі;

1230 р. – руйнування храму землетрусом; 1240 р. – надбудова каплиці в ім’я Іоанна Предтечі;

1240-1482 рр. – багаторазове руйнування татаро-монгольськими ордами монастиря та Успенського собору; 1516 р. – прибудова на кошти князя Константина Острожського до пів- денно-східного кута собору приділу в ім’я Іоанна Богослова; 1599-1624 рр. – відновлювальні та оздоблювальні роботи при архімандриті Єлісеї Плетенецькому. Прибудова каплиці біля північно-східного кута Успенського собору;

1638-1644 рр. – збудування приділу панів Єльців перед східним фасадом церкви Іоанна Предтечі. Розширення приділів св. Стефана та св. Іоанна Богослова;

1670-1687 рр. – формування Трьохсвятительського та Стефанівського приділів;

1718 р. – пожежа у Києво-Печерській Лаврі, яка завдала величезних втрат Успенському собору;

1722-1730 рр. – відновлення собору після пожежі 1718 р.;

1772-1777 рр. – поновлення та виконання нових розписів;

1893-1901 рр. – ремонтно-реставраційні роботи, повна заміна барокової стилістики на псевдовізантійську; 1923 р. – організація музею на території Києво-Печерської Лаври. Митрополит Самуїл Миславський наводить такі відомості про розміри та архітектуру церкви після відбудовних робіт 1720-1729 рр.: «Соборная большая Успения Пресвятыя Богородицы церковь, о седьми больших главах, четвероугольная, в длину с олтарем на 21, в ширину с приделами на 20 с половиной сажен, вышиною до кровли 7 сажен, а от кровли с двумя куполами по крест 15 сажен, а всего шириною по крест 22 сажени».

В документі 1810 року наведено таку характеристику Успенського собору: «Соборная церковь в Печерской Лавре не имеет своего первоначального вида. Батыево нашествие и пожар 1718-го года совершенно его преобразовали» .

Праці митрополитів С. Мислав- ського, Є. Болховітінова та інших авторів ХУІІ-першої половини XIX століття мали в основному описовий характер…».

Відомо, що під час обстеження Успенського собору в 1826 році, яким керували А. Меленський та М. Єфімов, відбувався ремонт фасадів собору. «Як свідчать архівні документи, будівельники, які виконували в той час ремонт церкви, збили з фасадів споруди «старе тинькування… до цегли». На східному фасаді бокового приділа архідиякона Стефана при цьому було виявлені наскрізну тріщину, що переходила на арки будівлі». Тоді ж були запропоновані протидеформаційні заходи, які стосувалися влаштування біля фундаменту цегляного контрфорсу, закріплення фундаментів, ліквідації тріщини і викладення кам’яної арки для закріплення склепіння.

З архівних джерел відомо, що «в 1842 році під час відвідання Києво- Печерської Лаври Микола І звернув увагу на поновлення настінних розписів в Успенському соборі, які виконував ієромонах Іринарх. Імператор помітив непрофесійність робіт, дав наказ про їх припинення і створення спеціальної комісії». Зокрема, до Лаври відрядили академіка Ф.Г. Солнцева, який виконав розрізи Успенського собору з настінним живописом. Ці креслення свідчать не тільки про те, що на час обстеження розписи повністю вкривали стіни, простінки між вікнами та склепння собору, не тільки про тематику розписів, а й про інтер’єр в цілому і елементи декоративного оздоблення та іконостаси.

Комплексна реставрація

Лебединцев выделяет такие периоды строительства Успенского собора:

1) на начало XVII в. – одноглавый храм, у северо-западного угла была Иоанно-Предтеченская церковь с одним куполом. С северного и южного фасада находились более поздние небольшие низкие пристройки-усыпальницы с отдельными входами, а также невысокие часовни с двускатными крышами у западного фасада;

2) после 1638 г. при Петре Могиле – пятикупольный храм;

3) последняя четверть XVII в. – на юго-западном углу пристроен боковой придел, симметричный Предтеченской церкви. Часовни на западном фасаде заменили низкой длинной папертью на всю ширину храма;

4) все пристройки подняты на уровень основного строительного объема. На фасадах устроены фронтоны. В верхней части древних северной и южной стен сделаны арочные проемы. С южной стороны над боковыми приделами Трех святителей и Иоанна Богослова выстроен боковой придел святого Андрея Первозванного. С северной стороны вместо часовен Ельцов и Корецких на нижнем этаже обустроен боковой придел во имя архидиакона Стефана, а на втором этаже – боковой придел Преображения Господня».

Согласно современным исследованиям, строительная история Успенского собора распределяется на пять основных периодов, а сама история включает такие этапы: 1073-1077 гг. – общестроительные работы;

1083-1088 гг. – отделка собора фресками и мозаиками;

1089 г. – освящение собора;

1080-1108 гг. – строительство возле северо-западного угла Успенского собора часовни во имя Иоанна Предтечи;

1230 г. – разрушение храма землетрясением; 1240 г. – надстройка часовни во имя Иоанна Предтечи;

1240-1482 гг. – многократное разрушение татаро-монгольскими ордами монастыря и Успенского собора; 1516 г. – пристройка на средства князя Константина Острожского к полуденно-восточному углу собора придела во имя Иоанна Богослова; 1599-1624 гг. – восстановительные и отделочные работы при архимандрите Елисее Плетенецком. Пристройка часовни возле северо-восточного угла Успенского собора;

1638-1644 гг. – строительство придела панов Ельцов перед восточным фасадом церкви Иоанна Предтечи. Расширение приделов св. Стефана и св. Иоанна Богослова;

1670-1687 гг. – формирование Трехсвятительского и Стефановского приделов;

1718 г. – пожар в Киево-Печерской Лавре, который нанес огромный урон Успенскому собору;

1722-1730 гг. – восстановление собора после пожара 1718 г.;

1772-1777 гг. – восстановление и выполнение новых росписей;

1893-1901 гг. – ремонтно-реставрационные работы, полная замена барочной стилистики на псевдовизантийскую; 1923 г. – организация музея на территории Киево-Печерской Лавры. Митрополит Самуил Миславский приводит такие сведения о размерах и архитектуре церкви после восстановительных работ 1720-1729 гг: «Соборная большая Успения Пресвятыя Богородицы церковь, о семи больших главах, четырехугольная, в длину с олтарем на 21, в ширину с приделами на 20 с половиной саженей, высотой до кровли 7 саженей, а от кровли с двумя куполами по крест 15 саженей, а всего шириной по крест 22 сажени».

В документе 1810 года приведена такая характеристика Успенского собора: «Соборная церковь в Печерской Лавре не имеет своего первоначального вида. Батыево нашествие и пожар 1718-го года совершенно его преобразовали» .

Труды митрополитов С. Мислав- ского, Е. Болховитинова и других авторов ХУІІ-первой половины XIX века имели в основном описательный характер…».

Известно, что во время обследования Успенского собора в 1826 году, которым руководили А. Меленский и М. Ефимов, происходил ремонт фасадов собора. «Как свидетельствуют архивные документы, строители, выполнявшие в то время ремонт церкви, сбили с фасадов сооружения «старую штукатурку… до кирпича». На восточном фасаде бокового придела архидиакона Стефана при этом была обнаружена сквозная трещина, переходившая на арки здания». Тогда же были предложены противодеформационные мероприятия, которые касались устройства возле фундамента кирпичного контрфорса, закрепления фундаментов, ликвидации трещины и выкладки каменной арки для закрепления свода.

Из архивных источников известно, что «в 1842 году во время посещения Киево-Печерской Лавры Николай І обратил внимание на возобновление настенных росписей в Успенском соборе, которые выполнял иеромонах Иринарх. Император заметил непрофессионализм работ, дал приказ об их прекращении и создании специальной комиссии». В частности, в Лавру командировали академика Ф.Г. Солнцева, который выполнил разрезы Успенского собора с настенной живописью. Эти чертежи свидетельствуют не только о том, что на время обследования росписи полностью покрывали стены, простенки между окнами и своды собора, не только о тематике росписей, но и об интерьере в целом и элементах декоративного убранства и иконостасах.

Комплексная реставрация