Проектом було запропоновано здійснювати інструментальний контроль за якістю споруд. Інструментальний контроль здійснювався геодезичними приладами: теодолітом, нівеліром, компарувальною рулеткою РК-50. Контроль якості бетону здійснювався в лабораторних умовах: контроль якості зварних з’єднань виконувався радіографічним або ультразвуковим способом відповідно до Держстандартів.
На стадії розробки робочої документації в проекті виконання робіт (ПВР) розроблялись робочі креслення таких споруд та пристосувань:
– риштувань для цегляного мурування та внутрішніх і зовнішніх опоряджувальних робіт на основі серії Е-507;
– об’ємного тепляка;
– опалубки склепінь собору;
– металевих пересувних риштувань для здійснення протиаварійних заходів на існуючих стінах собору;
– наметів для виконання позолоти на елементах бань.
Всі будівельно-монтажні роботи мали здійснюватись відповідно до БНіП III—IV- 80 – «Техніка безпеки на будівництві», також відповідно до «Правил безпеки при будівництві підземних гідротехнічних споруд», «Правил безпеки при геологорозвідувальних роботах», «Правил встановлення та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів», «Правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт» з врахуванням допоміжних заходів, розроблених проектом виконання робіт, затвердженим головним інженером будівельної організації. Робочі зони монтажних кранів мали загороджуватись легкою дерев’яною або металевою огорожею. Всі вантажопідйомні механізми та такелажні пристрої перед початком експлуатації перевірялись і випробовувались згідно з правилами «Держміськтехнагляду». Вантажопідйомні механізми, а також електричні інструменти та прилади повинні були мати надійне заземлення. Під час виконання монтаж тяжких і великогабаритних вантажів і деталей слід було дотримуватись відповідних правил, інструкцій нормативних документів. При роботі у вечірній час робочі місця, площадки складування, проходи, проїзди, сходи освітлювались, а біля місць розвантаження, піднімання конструкцій, а також в кабіні машиніста монтажного крану вивішувались інструкції з правилами подачі сигналів. При силі вітру 15 м/с, тумані, негоді, ожеледиці роботи на відкритому повітрі припинялись. Перед початком електрозварювальних робіт перевірялася справність зварювального апарату, забезпечувалась ізоляція його корпусу, зварювального проводу і електродержака, встановлювалась правильність заземлення корпусу зварювального апарату, зварних конструкцій, рубильника, а також відсутність легкозаймистих речовин біля місць зварювання.
В окремому пункті розглядалися умови збереження навколишнього середовища. Зазначалося, що прийняті “методи будівництва” не призведуть до змін в природному середовищі.
Зважаючи на те, що на стадії розробки робочої документації мало місце уточнення деяких вихідних даних, задіяних у розрахунках тривалості будівництва, було скореговано у відповідності із зазначеними змінами нормативний строк відтворення Успенського собору. Тривалість будівництва визначалась такими показниками:
– будівельний об’єм Успенського собору складав 38 тис. м куб.;
– проводились підготовчі та пошукові роботи;
– влаштовувались фундаменти з буроін’єкційних паль;
– виконувались інші види робіт з відтворення відповідно окремо розроблених графіків.
Тривалість відтворення Успенського собору з урахуванням інтерполяції та за винятком підготовчого періоду дорівнювала 22 місяці, додатково враховувалась тривалість підготовчих та науково-пошукових робіт – 12 міс. та влаштування фундаментів – 4 міс. Тривалість підготовчих і науково-пошукових робіт та влаштування фундаментів була визначена аналогічно Михайлівському Золотоверхому собору, який відтворювався в стислі строки. Загальна тривалість відтворення Успенського, собору становила:
Т = 22 + 12 + 4 = 38 міс.
У зв’язку з стислими термінами закінчення робіт визначалася необхідність одночасного виконання по всій території будівельного майданчика організаціями першочергових робіт.
Була складена відомість потреби в основних будівельних машинах, механізмах та обладнанні.
