Реставрація Успенського собору розпочалася на початку XIX століття. Креслення «Фасад большой соборной церкви» представляє нам загальний вигляд західного фасаду майже таким, яким він був після ремонту 1720-1729 рр.
Незначні розбіжності відносяться до декоративного оформлення фронтонів – їх форми і декор змінені відносно рішення 30- х років XVIII ст. Дещо інший декор і обрамлення віконних і дверних прорізів.
1809-1810 рр. Реставрація і позолота головного іконостасу собору, а також реставрація і новий розпис окремих фрагментів Успенського собору.
1810 р. Щодо загального вигляду храму І. М. Довгорукий доповідає: «У врат церковних представляється вам також безліччю зовнішнього живопису і ліпної роботи. Всі стіни в фарбах, а глави яких кілька різної величини, все золоті, як вогнем горять ».
1847 р. Креслення західного фасаду цього періоду майже повторює зображення початку XIX ст. за винятком трактовки деяких декоративних деталей ліпного декору і прорису в центрі і бічних фронтонах малюнку.
1840-1842 рр. Спроба монастирського керівництва і митрополита Філарета поновити церковний живопис при допомозі Іринарха, що не знайшло підтримки у Миколи І, після чого була призначена комісія, яка вирішувала долю подальшого “здоблення храму.
1843 р. Після оцінки і рекомендацій академіка Солнцева щодо існуючого живопису та його поновлення, Микола І затверджує його пропозиції.
19 жовтня 1843 р. митрополит філарет «доносил» Святійшому Синоду про закінчення робіт.
1869 р. Початок ремонтних робіт на фасадах Успенського собору, під час яких збивається тинькування на великих площинах стін. Наукові спостереження виконує академік П. Лашкарьов.
1885 р. Демонтується чавунне покриття підлоги для влаштування дубового паркету та системи підпільного опалення. Під час цих робіт в інтер’єрі розкривається багато поховань.
1886 р. Закінчення робіт по влаштуванню нової підлоги та рішення комісії про знищення існуючого живопису та виконання нового розпису: «…все стены… переписать по той программе, которая была во всеобщем употреблении в Х-ХІ вв. в Греции, а затем в русских церквях».
1887 р. Після схвалення рішення комісії церковно-археологічним товариством та Синодом, роботи по оздобленню храму у візантійському стилі доручаються В. Васнецову.
1893 р. Духовний собор Лаври приймає рішення про початокремонтних робіт і виконання нового живопису. В інтер’єрі разом з тинькуванням збивається існуючий живопис. Наукове керівництво виконується архітектором В. Ніколаєвим. Під час робіт розширюються 5 вікон другого ярусу та реконструюється парове опалення та вентиляція. Влаштовується нова підлога із метлахської плитки, на хорах під підлогу замість дерев’яних балок заводяться металеві.
1894 р. Після відмови В. Васнецова розписувати інтер’єри собору, подальше керівництво перепоручається В. Верещагіну та академіку архітектури С. Н. Лазарєву-Станіщеву. Затверджується проект розпису по схемі розміщення сюжетів розробленої київськім митрополитом Іонікієм.
1897 р. Металеві тамбури на південному і північному фасадах проектує Є. Єрмаков. Після реалізації цих проектів зовнішній вигляд собору залишився без змін до руйнування споруди в 1941 році.
1897 р. Закінчуються роботи по розпису «в куполах собора» і верхньої частини стін інтер’єрів.
1901 р. Верещагін завершує живописні роботи, в інтер’єрі розбираються риштування. Але загального схвалення новий живопис у спільноти не отримав.
1923 р. На території Лаври відкривається музей культів та побуту. 1926 р. Музей реорганізується в Державний історико-культурний заповідник.
1929 р. Києво-Печерська Лавра, як монастирська загально гуртова община, була скасована. В Успенському соборі розміщується музейна експозиція та фонди музею.
1930 р. Зовнішні розписи на фасадах Успенського собору забілюються.
1937 р. Дослідження собору (обміри, обстеження під керівництвом І. Моргилевського).
1941 р. Внаслідок вибуху Успенський собор Києво-Печерської Лаври був знищений.
1943-1944 рр. Заповідник на території Києво-Печерської Лаври відновлює своє існування.
