Унікальність такого об’єкту, як Успенський собор, пояснюється та хвиля бурхливої полеміки, яка виникла навколо проблеми його відтворення. Успенський собор дійсно є тією пам’яткою, яка знаходиться під знаком вічності, за висловом голандського філософа Спінози: «sub specie deternitatis», тобто поза часовими межами. Значення Успенського собору в історії, культурі, релігійному житті не лише Києва, України, а й православного світу взагалі було в усі часи таким великим, що його втрата як пам’ятки поза межами матеріальних категорій оцінки об’єкту неодмінно мала привести людей до розуміння необхідності відродження святині. Відтворення собору має сприйматись не як завершений реставраційний або будівельний процес, а як потреба часу, оскільки, за висловом давньоримських філософів, «tempora mutantur mutamur in illis», тобто змінилися часи, і ми, люди, змінилися разом з ними.
Ті, хто виступали або проти відтворення взагалі, або проти відтворення Успенського собору з застосуванням паль, а не на старих, пошкоджених вибухом стрічкових фундаментах, публікували багато статей в київській пресі і обґрунтовували свої думки на наукових конференціях. Які ж основні аргументи проти відтворення вони наводили? Перший аргумент звучав так: в той час, коли руйнуються інші, справжні пам’ятки і стільки людей потребують матеріальної допомоги, витрачати такі кошти на «новоділ» недоречно, подібне відтворення мало б здійснюватись поступово, протягом багатьох років, як
Старе Місто в Варшаві. Другий аргумент був таким: відтворення собору, по якому немає достатньої інформації (зокрема, детальних обмірів, інтер’єрів) не може вважатись достовірним, оскільки «реставрація припиняється там, де починається гіпотеза». Якщо два перші аргументи направлені на заперечення відтворення Успенського собору взагалі, то третій аргумент був направлений не на заперечення логічності відтворення Успенського собору в його первісному вигляді, а проти деяких прийнятих конструктивних методів: найбільша кількість нарікань стосувалась пальового методу, який, на думку опонентів, мав такі хиби:
– загроза гідрогеології цієї території, зменшення несучих здібностей лесових ґрунтів під сусідніми будівлями-пам’ятками і в першу чергу під Великою лаврською дзвіницею, що становитиме реальну загрозу її падіння, а також появи тріщин в сусідніх будівлях;
– загроза зруйнування культурного шару в основі собору із значною кількістю поховань;
– неможливість праці важкої будівельної техніки в умовах затислої забудовою монастирської території.
Окремі зауваження також стосувались начебто недостатньої розробки проекту і неузгодженості належним чином його окремих розділів.
Ми навмисно назвали основні аргументи опонентів відтворення Успенського собору, оскільки, як відомо, «du choc des opinions jaillit la vérité», тобто з зіткнення думок народжується істина, і демократизм суспільства визначається насамперед можливістю різних сторін висловлювати протилежні думки.
Миж в свою чергу, спробуємо аргументи засновані на справжніх обставинах, на користь відтворення Успенського собору. Дійсно, як відомо всім реставраторам та й взагалі всім особам, причетним до благородної і відповідальної справи охорони культурно-мистецької спадщини, сама консервація, тобто мінімальне виречення в першооснову пам’ятки, є основою для реставраторів і пам’ятко-охоронців всього цивілізованого світу. Дійсно деяких європейських країнах залишають без змін залишки зруйнованих залишок , для захисту «беручи» їх в скляний футляр, а відтворюють лише поодинокі «знакові» об’єкти. Але ми маємо виходити насамперед із своєї ситуації. В Європі не було такого багатолітнього цілеспрямованого знищенню власних сакральних пам’яток, від більшості з яких не залишилось навіть підмурків. Якщо подивитись на цю проблему з боку містобудування, відомо, що в разі поступового знищення значної кількості старої забудови руйнується сама містобудівна структура, тканина міста, змінюється силует міста. Брутальне втручання в історичне середовище неодмінно призводить до появи складних проблем, деякі з яких можуть бути вирішені лише за умови повернення первісних, втрачених з часом, домінант. Наприклад, свого часу багато таких домінант знаходилось вздовж бровки київського високого правого берега Дніпра, і однією з найважли-віших домінант був саме Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Втрата однієї, двох, трьох пам’яток – це велика прикрість, жаль, але втрата сотень пам’яток, як це відбулось в Києві починаючи з перших післяреволюційних років, – це вже катастрофа.
